У Новомосковську нардеп-агроолігарх від БПП Нестеренко В. чипляється за соломину, попасти до ВР. Інакше прийдеться летіти в бік штату Флорида

Власник заводів, газет, пароплавів… За 20 років діяльності Вадим Нестеренко володіє 23 компаніями, 19 з яких – представники аграрного сектору.
Нардеп має два офшорні рахунки: корпоративні права на Likanova Investments LTD з Британських Віргінських островів, а також є бенефіціаром Ristone Holdings LTD з Кіпру». Тобто, податки зі своїх бізнесів Вадим Григорович сплачує не в бюджет України, а виводить за кордон. А всі його заяви про підтримку і розвиток села – порожні слова. Але розберемось з початку.
                   Будувати свою кар’єру Нестеренко почав в лихих дев’яностих. Після закінчення аграрного університету прилаштувався на роботу і відразу начальником. У свої 24 роки молодий спеціаліст обіймає посаду генерального директора з виробництва ВАТ Агротехсервіс в м. Новомосковськ. За які такі заслуги випускника інституту взяли відразу на таку посаду, всім відомо. Вадим Григорович дуже вдало одружився на доньці голови Новомосковської райдержадміністрації в той час. Саме Білик Анатолій Григорович і допоміг молодому зятю у старті кар’єри.
З серпня 2012 року Нестеренко перебирається до обласної ради Дніпропетровська. Там він організовує нову аферу під назвою «комунальне підприємство Обласний стабілізаційний фонд». Спочатку наміри цього підприємства були цілком пристойні: стабілізуванння ціни на хліб в регіоні.

Білик Анатолій Григорович

                 І Нестеренко мав всі шанси покращити цю ситуацію за допомогою трьох хлібозаводів, які мав у своєму володінні. Але натомість він мав зовсім інші наміри. Вадиму Нестеренку була зовсім не цікава допомога «простим» людям, єдине, що його цікавило в той момент – це набиття своїх кишень грошима, щоб вистачило на своє просування у політиці та бізнесі. Але обласна рада під заставу комунальних підприємств області, тобто лікарень, дитячих садків та іншої нерухомості, отримала у банку величезний кредит на 50 млн. гривень. Як ми розуміємо, гроші ці потрібні були на закупівлю зерна у аграріїв та виробництво хліба за нижчою та сприятливою для споживачів, ціною. Це зерно повинно було бути доставлено на хлібозаводи та перероблено на хліб та інші мучні продукти споживання, щоб зробити ціни прийнятними до споживачів та таким чином знизити дефіцит на товар. Натомість, закуповуючи за кредитні кошти у фермерів зерно по 1300 гривень за тонну, пускали зерно не на виробництво хліба, а продавали закордонним трейдерам за ринковою ціною – 2000 гривень за тонну. Поступово погашували кредит, а різниця на ціні осідала в кишенях чиновників та їх прибічників. Закріпивши спільною аферою дружбу з тодішнім губернатором Олександром Вілкулом та сколотивши стартовий капітал на афері з бюджетними коштами, Вадим Григорович сподівався вийти сухим з води. Глибокий сенс в цій дружбі теж був. Спрацювавшись на зерновій темі з Олександром Вілкулом, ставши такою собі «голочкою з ниточкою», у Нестеренка все починає йти як по маслу. Уже через рік його призначають заступником голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Але провернути зернову аферу такого маштабу під тиском адмінресурсу непомітно нереально. І афера привертає увагу правоохоронців. Перед обличчям Нестеренка починають гидко бряцати сталеві грати, прогнозуючи йому чималий термін ув’язнення. Вадим Григорович готується до від’їзду, він має план відступу до США. Але губернатору Дніпропетровської області невигідно, аби Нестеренко втік з країни разом з коштами та спільними прибутками. Тому Вілкул закликає до допомогу прокурора Дніпропетровської області, пані Марчук Наталю Василівну, та не тільки закриває кримінальне провадження, але й просуває Вадима Григоровича по державній та партійній лінії. Таким чином, Вадим Григорович опиняється у Верховній Раді. Любителя працювати на всіх фронтах, де пахне прибутком, Нестеренка одноголосно було обрано головою Новомосковської міської організації Партії регіонів.

Член Семьи, или просто рейдер?

                     Але з плином часу минулі проколи та кримінальні справи обтяжують думки пана Нестеренка про світле майбутнє. Тому він продовжує замислюватись про стабільну країну США, де давно живе його сім’я. Тим паче, користь від Олександра Вілкула, який втратив свої провладні можливості, зходить на нівець. Дружба дружбою, але офшори пан Нестеренко відкриває тихо та сам на себе. Знову влада змінюється, а прапор БПП починає грати з ним злу долю. Облаштувавши собі твердий фундамент за спиною друга, ще діючий народний депутат Вадим Григорович робить істеричні спроби сховатись під новим прапором. Але прибічника з такою політичною репутацією нова влада бачити на своїх лавах не хоче. На поверхню виходить багато власників паїв, які були змушені віддавати свою землю в довгострокову оренду феодала на невигідних умовах для себе, адже у рейдера всі методи підходять для досягнення мети, а люди для нього – лише пил біля дороги. Фермери перестають мовчки терпіти та з кожним днем говорять про злочини нардепа все голосніше. Тим часом призначають дострокові вибори. Пан Нестеренко, звісно, докладає максимальних зусиль, аби не втратити «годівничку» у вигляді Новомосковщини, але все частіше дивиться на обрій в бік штату Флорида.
                   Таким чином, Вадим Нестеренко сподівається на підтримку найбрудніших та корумпованих політиків, не шкодує грошей на хабарі та підкуп виборців. Плекаючи надію, що у випадку поразки слава кривавого агро-феодала Новомосковщини до штату Флорида не дійде та він встигне втекти.