ЯК ОБИРАТИ, АБИ НЕ ШКОДУВАТИ

21 липня пройдуть дострокові вибори народних депутатів. За даними соціологічних досліджень, найбільше голосів на них – близько 44% – отримає партія новообраного президента – «Слуга народу». Але цієї партії ще фактично немає, а день голосування наближається.
Жару додають нинішні парламентарі своїми намаганнями обмежити функції президента. Багато хто з громадян розгубився. 

Як розібратися в потоках суперечливої інформації? Яким критеріям повинен відповідати народний депутат, щоб ситуація в країні нарешті пішла на поправку? Про це ми поспілкувалися з лідером громадської організації «Наш Новомосковськ» Сергієм Рєзніком.

– Сергію Олександровичу, як Ви ставитесь до призначення позачергових виборів? Це добре чи погано? Нині діючі народні депутати кажуть, що погано…
– А що вони ще можуть сказати? Переживають вони лише за одне – рано їх від корита відривають, ще не наїлися. Дострокових виборів чинні нардепи не хочуть, бо кожен день їх перебування у владі – це можливість вирішувати свої особисті питання, отримувати з бюджету гроші, а для когось – це можливість відверто красти. При цьому новому президенту навряд чи вдалось би проводити через стару Раду свої рішення задля змін в країні.
Депутати розраховували, що з ними будуть домовлятися. А депутати-мажоритарники планували засівати гречкою свої території ближче під осінь, щоб за старою схемою задобрити виборця – а тут така невдача і треба витрачатися та нервувати, щоб знову пройти у Раду.
Причини розпуску парламенту очевидні – це низька довіра українців до цього органу влади плюс фактична відсутність коаліції. Зрештою, не може в країні першу скрипку грати орган, довіра до якого не дотягує й до 9 відсотків.

Наша держава отримала шанс на зміни. Давайте згадаємо, чому більшість українців висловили недовіру колишньому президенту і його команді, до якої, нагадаю, відноситься і член фракції БПП пан Нестеренко. Проти чого саме ми проголосували? Треба про це пам’ятати, щоб не помилитися з вибором під час обрання народних депутатів.

– Ми голосуватимемо двома бюлетенями…
– Так. До складу Верховної Ради України, як і раніше, увійдуть 450 депутатів. До речі, впевнений, що і вдвічі меншої кількості було б цілком достатньо – ми не такі багаті, щоб їх усіх утримувати.
Так ось, депутатів ми і в цей раз обиратимемо за змішаною, так званою пропорційно-мажоритарною системою. Ця виборча система передбачає, що половину депутатів ми обиратимемо голосуванням за список кандидатів від політичних партій (пропорційна система), і ще 225 депутатів – в одномандатних округах за мажоритарною системою.

– Саме нині діючі депутати-мажоритарники стали головним гальмом у зміні виборчої системи в країні…
– Так, бо їм це не вигідно. Не хочуть вони йти по відкритих списках, чесно змагатися за голоси виборців. Візьміть хоча б нашого нардепа – навряд чи хтось голосуватиме за такий список партії, в який включені нардепи, які не ходять на роботу. Які зміни можуть бути в країні з такими обранцями? Ну відкрийте хоча б на сайті ВР сторінку «Хронологія виступів народного депутата» – у В.Г.Нестеренка за період з 27.11.2014 по 04.06.2019 – пусто! Він не виступав, не запропонував жодного проекту толкового закону, взагалі ні в що не вникає, його нічого не цікавить, крім власного інтересу. Про яку ефективність роботи парламентаря може йти мова? Одне на умі: «Хоч мільярдів зо три мав, на трильйона курс тримав».

Зате у 38-му окрузі, де більшість виборців проживають в сільських районах, Нестеренко намагається цю обставину використати на свою користь. Це наш менталітет – один раз побачили пана, та ще й з торбою макаронів – і все, полюбили. На жаль, жодною інформацією про те, що цей пан витворяє у Новомосковську, селяни не володіють. Він приїжджає до них, як правило, тоді, коли дізнається, що обладміністрація за кошти обласного бюджету завершила ремонт чергового об’єкту – школи, клубу чи стадіону. І він тут як тут з ножицями – перерізає стрічку. Та ще й локшини навішає через своїх журналістів, що, мовляв, якби не він, то й сонце б не зійшло, і грошей би обласна влада не виділила.

Намагається зроблене за бюджетні кошти видавати за власні досягнення. Я з повагою ставлюсь до людей і вважаю, що купівля їхніх голосів, використовуючи скруту (до якої ці ж пани їх і довели) – це принижує людську гідність.

У нас чомусь депутати, які розливають громадський борщ, зварений і оплачений усіма нами, на тій підставі, що в руках у них ополоник, вирішили, що це вони годують нас. А зголоднілий люд, який не надто звик думати, їм ще й аплодує і вклоняється. Але є одна відома істина: якщо не хочеш, щоб тобі сіли на шию, не кланяйся низько.

– До речі, про скупку голосів. Я думав, подібна інформація – це фейк. Але сьогодні до мене підійшла сусідка, яка отримує мінімальну пенсію, і розповіла, як напередодні знайома агітувала її голосувати за Нестеренка. І називала ті ж цифри, які звучать і в Фейсбуці – 5 чоловік, 1500 гривень і т.п. Сусідка Інтернетом не користується, тож напевно це – не вигадки. Додам, що вона відмовилася йти на оборудку з власною совістю. Тож з такими людьми ще не все пропало…
– Згоден. І пора вже зрозуміти: люди, які голосують за злодіїв, зрадників і шахраїв, не є їх жертвами. Вони співучасники. Виборці на виборах голосують за когось, а потім 5 років дивуються: «Хто ж цих негідників навибирав? Ті, хто перед виборами взяв запропоновані гроші і проголосував за того, хто їх роздавав, не тільки своє майбутнє продає, а й майбутнє своїх дітей та онуків. Такі запроданці не дають шансу країні змінитися. Хоча від таких грошей відмовлятися не треба – треба брати, тим більше, що це гроші, вкрадені у народу. Але при цьому голосувати треба так, як підказує серце. Що б там вам агітатори не казали, але проконтролювати ваш справжній вибір не зможе ніхто. Якщо ж хтось наважиться фотографувати в кабінці для голосування – ризикує бути засудженим. Воно того варте? А ганьби скільки буде, коли їхні прізвища оприлюднять!

Звичайно, що представник фракції БПП Нестеренко буде проти відміни мажоритарки – це його єдиний шанс зачепитися за депутатське крісло.

– Тим не менш, Володимир Зеленський заявив про свою впевненість, що за ось таких політиків українці більше не голосуватимуть. І навіть конкретизував – за нинішніх мажоритарників.
– Сподіваюсь, що всім уже обридла брехня, корупція і пограбунок населення. Не розумію, як можна голосувати за людину, яка вже майже 4 роки глумиться над вибором городян і не допускає мера Новомосковська до вступу на посаду. Невже у когось підніметься рука проголосувати за того, хто організовує «таємні вечері» на приватній території хлібозаводу, хто через непрозорі тендери висмоктує з бюджету останні крихти, хто разом зі своєю «бригадою» довів Новомосковськ до ручки, до останніх місць у всіх можливих рейтингах, до шалених тарифів на опалення, на воду, на проїзд в автобусах. Як голосувати за того, хто цькує замовними судовими справами активістів, котрі відкрито і обґрунтовано його критикують, хто намагається закрити єдину опозиційну до нього газету і т.д. Вже мовчу про відмивання мільйонів на ремонтах доріг, про розбиті тротуари, про знищення зелених насаджень, про засилля генделиків, забруднення Самари, про багатоповерхівки, які відживають свій вік і не ремонтуються. Розвитком інфраструктури міста наша влада узурпаторів на чолі з Нестеренком не займається.
Сьогодні В.Нестеренко сором’язливо замовчує, що він весь час перебування у Раді був членом фракції Петра Порошенка. Замовчує тому, що зараз люди уже продемонстрували своє відношення до колишнього президента – у Новомосковську за нього проголосували лише 11%.
Підкреслю: народний депутат Нестеренко, який був частиною провладної більшості, несе особисту відповідальність за те, в якій скруті зараз живуть люди.

– Після того, як Зеленський наважився потривожити депутатський спокій, вони надумали обрізати його повноваження. Україна стане парламентською державою? Ви як кандидат юридичних наук поясніть мені, просто і доступно, чим взагалі відрізняється парламентсько-президентська система управління від президентсько-парламентської…
– Дискусії про перехід від парламентсько-президентської до парламентської республіки в Україні точаться з часів Кучми і активізуються щоразу під час виборів президента. Чим вони відрізняються?
Парламентсько-президентська передбачає: обрання президента народом; право глави держави розпустити парламент, а парламенту – усунути президента в порядку імпічменту; парламент і президент мають право законодавчої ініціативи, а останній – ще й право вето; уряд несе відповідальність лише перед парламентом тощо.

А класична парламентська модель така: президента обирають у парламенті або колегією з членів парламенту; парламентська коаліція формує уряд; президент повинен погоджувати з урядом законопроекти, які хоче подати на розгляд парламенту та ін.
До парламентських республік відносять, наприклад, Німеччину, Італію, Грецію, до парламентсько-президентських – Болгарію, Румунію та ін.

Я гадаю, що перехід України до парламентської республіки в нинішніх умовах є небезпекою. Адже така форма правління прийнятна для країн з авторитетними конкурентними партіями, які здатні сформувати коаліцію в парламенті та уряд. І головне – до таких партій має бути довіра, а з цим у нас в Україні поки що проблематично.

Крім того, для парламентської республіки необхідна сильна судова система, яка протистоятиме спробам узурпації якоюсь із гілок влади.

Впевнений, що форма правління в Україні повинна вдосконалюватися на практиці, а не змінюватися. Зокрема, треба розвивати партії, щоб вони були ідеологічними, а не орієнтованими на особистості, як у нас зараз. Судова система повинна бути незалежною і не корумпованою. А ідеї з переходом на іншу форму правління – це скоріше елементи популізму, ніж бажання щось покращити. Тому повний перехід до парламентської республіки в нинішніх умовах неможливий і досить ризикований.

Як би там не було, але перемога Володимира Зеленського реанімувала нинішній парламент, і він квапиться швидко прийняти якісь обмеження для нового, «випадкового» для корупційної системи президента. Та навряд чи це у них вийде, бо зал парламенту зараз напівпорожній – всі кинулися готуватись до виборів, засівати території гречкою.

– Якщо з партійним списком все більш-менш зрозуміло, то з депутатом-мажоритарником від нашого округу – біда. Переважна більшість населення не хоче більше бачити Нестеренка в нардепах. Це розуміють і потенційні його конкуренти, які невдовзі заявлять про своє бажання балотуватися. Як обрати достойного? Якими якостями повинен володіти кандидат, щоб мені було потім не соромно зізнатися, що я за нього проголосував?

– Це правильний підхід – оцінювати ділові якості, а не віддавати свій голос як вдячність за торбинку борошна, безкоштовну пасочку чи дармовий млинець один раз на 5 років. Бо потім знову будемо скаржитися на синдром граблів. Якби депутати-пройдисвіти з бюджету не крали, простий люд зараз би не задумувався, де роздобути хліба насущного.

В резюме будь-якого кандидата у народні депутати має чітко вимальовуватися три “П”: професіоналізм, порядність та патріотизм. Якщо ми мріємо про успішну країну, то маємо розраховувати на професіоналів – людей, які бодай щось тямлять у творенні законів. Краще, щоб це переважно були люди з юридичною освітою, бо Верховна Рада – це орган, який пише закони, за якими нам жити. Звичайно, якщо ти навіть не розумієш, про що там у залі говорять, то тобі не цікаво буде й на засідання ходити. Тим паче, якщо є особисті бізнесові справи.
Тому особисто я хотів би бачити серед нардепів більше професійних людей, які поєднують у собі високі моральні якості, передусім честь, гідність, совість. Бо політик, на відміну від пересічного громадянина, відповідає не лише перед судом своєї совісті, але й несе відповідальність перед суспільством, доля якого значною мірою залежить від його рішень і дій. Тим більше якщо це депутат – найвищого рівня.
Безумовно, у кандидата в народні депутати повинен бути позитивний досвід самореалізації в тій сфері, в якій він працював. Якщо він досяг успіху, причому – чесно, а не рейдерськими захопленнями чужого добра, значить, у людини є характер, є лідерські якості, є авторитет, є жага змінювати світ на краще. Добре було б і познайомитися детально, чого саме він досяг.
Впевнений, що депутатів варто було б залишити без багатьох привілеїв, якими вони зараз безпідставно користуються. Ну навіщо депутату-мільйонеру, у якого є квартира у Києві, виплачувати шалену компенсацію за піднайом житла? Краще збудуйте будинок для фельдшера на селі!
Я можу зрозуміти бажання знайомого нам персонажа знову потрапити в парламент, особливо коли на тебе заведена купа справ, пов’язаних з рейдерством, коли ти ґвалтуєш ціле місто, коли крадеш мільйонами, а в декларацію про доходи вписуєш брехню. Ці справи чекають свого часу, і він скоро настане, темряву неодмінно змінить світло.

– Чи не трапиться так, що достойних кандидатів буде декілька, і наші голоси розпорошаться, у той час як цей обридлий усім персонаж на такому фоні набере собі шляхом традиційного підкупу необхідну кількість голосів?
– Я впевнений, що такі плани у нього є. У нього гарні високооплачувані політтехнологи. Ну от скажіть, хто до появи Нестеренка міг би подумати, що можна не привести до присяги мера? Це шпарина в законі, яку вони знайшли і досі використовують на свою користь. А чого варті сесії поза межами мерії! Є навіть рішення суду, що це незаконно, але негідники майстерно уникають відповідальності. В подібних політтехнологіях головна небезпека – не тільки для міста, а й для всієї країни.
Гадаю, у нас будуть висунуті з десяток кандидатів, які відбиратимуть голоси один у одного. Наприклад, за аналогією виборів у Піщанці – там в один день з’явилося 40 претендентів на посаду голови ОТГ! Треба віддати належне жителям Піщанки, Орлівщини і Знаменівки, вони гідно відповіли нардепу – той отримав справжнього політичного ляпаса.

– І що ж робити, якщо виявиться, що у Новомосковську населення не таке свідоме і активне, як у Піщанці? Здатися без бою на користь політичного корупціонера, а потім ще 5 років скиглити?
– За таких умов подолати опір старої системи можна, лише якщо основні альтернативні претенденти зможуть між собою домовитися і висунуть спільну, узгоджену кандидатуру. Звичайно, це може вдарити по чиємусь самолюбству, особливо зважаючи на те, що «де два українця, там три гетьмани». Але іншого шляху немає. Люди, які поділяють спільні цінності і мають нормальну репутацію, повинні виступити спільно, щоб у мене, як у виборця, був шанс голосувати за одну людину, а не вибирати між кількома однаковими. І вони повинні про це заявити під час передвиборної агітації. Тоді й виборцю стане зрозуміло, хто з інших кандидатів у списку є «засланим козачком» із затхлим душком.
Технологія розпорошування голосів може спрацювати якраз на користь нинішнього нардепа.

– А якщо кандидати не зможуть домовитися і висунути єдину кандидатуру?
– Так цілком може статися. Тоді розумний вибір залишиться за виборцями, а це не лише місто Новомосковськ, це ще й три райони, які входять до 38-го округу. Нам треба буде об’єднатися навколо сильної постаті, бо тільки такий кандидат зможе здолати чинного збанкрутілого політика. Впевнений, що серед тих, хто висуне свою кандидатуру, такий буде – досвідчений державник, моральна, справедлива людина, яка зможе стати нашим представником у парламенті. Ми маємо зробити свідомий вибір – обрати туди таку людину, яка виступатиме гарантом законності і справедливості на території нашого багатостраждального округу, що зараз потерпає від свавілля та беззаконня.

У цьому зв’язку нагадаю ранню українську історію, яка свідчить, що коли, здавалося б, перемога вже була в кишені, українці починали чубитись між собою – і враз втрачали усе, в тому числі й незалежність. Давайте цього не допустимо. Ми заслуговуємо на краще життя.

– Цікаве спостереження: Вадим Нестеренко, здається, намагається «перевзуватися» на льоту – у своїй газеті уже взахльоб хвалить Зеленського. Як гадаєте, не перефарбується він, мов хамелеон?
– Тримати ніс за вітром – ось чому треба повчитись у Вадима Григоровича. Повторюся: у Верховній Раді Вадим Нестеренко був членом провладної команди Порошенка. Я розумію, що після бурі орієнтири змінюються. А що йому залишається робити? Це вже агонія. Але у Зеленського вже заявили, що в парламент нового скликання від партії «Слуга народу» точно не потраплять чинні депутати-мажоритарники. Крапка. Там розуміють, що це за фрукти. А наш – тим більше.

Я впевнений, що кожен з нас повинен пройнятися важливістю моменту і зробити вибір, за який нам не буде соромно наступні 5 років. І не соромно перед нащадками. А головне – щоб цей вибір сприяв відновленню законності і справедливості на нашій новомосковській землі, розвиткові території, використанню бюджетних коштів не для власного збагачення, а на благо людей. Все залежить від нас самих. І я вірю в колективний розум людей.