Прочитав я, значиця, в “Полезной газете” поздоровлення з Різдвом Христовим народного депутата Вадима Григоровича Нестеренка і від розчулення аж заколдобився. Та так, що скупа чоловіча сльоза по щоці сповзла і об землю гепнулася. До чого ж душевно написано…
Про святковий стіл, довгоочікувані зміни на краще… Оптимізм та уміння досягти своїх цілей… Не забув наш благодійник про любов до рідного краю. Віддав нам, сірим, вказівку, щоб виражалася вона по його хотінню в конкретних справах, вчинках, звершеннях… І про наведення ладу у своєму домі, на своїй вулиці, у своєму місті і селі дбайливо нагадав простим смертним, кращий друг новомосковців, магдалинівців в купі з юр’ївцами. За що в усій країні пообіцяв навести порядок під куполом на Грушевського.
Загалом, улестив народ, як хитромудрий дяк любвеобильну Солоху у славній повісті “Ніч перед Різдвом” незабутнього Миколи Васильовича Гоголя. Ну там, пам’ятаєте, де відьма на мітлі з самим Бісом підступи народу вчиняли і особисто ковалеві Вакулі, закоханому в красуню Оксану, а перемогу над інфернальними супостатами все-таки добро і правда взяли.
Не дарма в народі бають, що це величне свято – час чудес і добрих казок, в яких правда хоч і після довгих поневірянь, але таки виходить назовні, а декому і боком… З Божою допомогою. Пам’ятаєте, як Вакула висік біса лозиною за його витівки і в церкві для науки намалював, та “такого бридкого, що усі плювали, коли проходили мимо”.
Випив я, значиця, в ніч перед Різдвом з цього приводу пару чарок чаю за обіцяні нам глибоко мною шанованим народним депутатом любов до нас влади з довгоочікуваними звершеннями і гайда до телевізора своїми очима їх подивитися. А там – цур мене! – не до ночі буде сказано, замість довгоочікуваних змін на краще Юля на мітлі гарцює, Ляшко вилами фехтує, а Медведчук з Бойком і Рабиновичем Біса запрягають – ніяк на прийом до Путіна.
Вирубив я це чортове плем’я та засмучений опочивати відправився з рятівною думкою, що вже наш заступник народ не підведе. Сон зморив швидко – тут диво і приспіло.
Слава Всевишньому, не забув всевидющий про нас в цю святу ніч. Хоч і уві сні, але явив православному світу 38-го виборчого округу в моєму грішному обличчі свою споконвічну мудрість, приславши таки віщу звісточку, на нашу голову. Поділюся з вами нею. А вже правдива вона або ні – судіть самі.
Сниться мені, ніби сам розгніваний Боженька вхопив мене за вухо, як кошеня, що в туфлю надзюрило, тиче пикою в “Полезную газету” і грізно промовляє словами Євангелія від Матвія: “Бережися лжепророків, які приходять до тебе в овечій шкурі, а усередині суть вовка. По плодах їх упізнаєш їх. І всім, хто в мене вірить, цей заповіт передай, розкрий очі на підступи бісівські”. А сам носом… носом мене в улюблене Інтернет-видання, як кошеня в запаскуджену туфлю.
Починаю, значиця, я гортати улюблений сайт тремтячою з переляку «мишкою» і сам в ступор впав від побаченого. Оттель під стогони і вереск пекла в чані з киплячою смолою і чортовою обслугою наш славний благодійник Вадим Григорович Нестеренко блаженствує і гарячі поздоровлення своїм виборцям шле начебто до свята великого і з нагоди виборів, що наближаються. Мовляє:
«…Безмірно радий, що мій рейдерський апетит за роки перебування в парламенті не пропав, а завдяки вашому не спротиву тільки силу набирає. Адже ще залишилася мала дещиця, яку у громади не встигли прикарманити…
Слухаючи ваші стогони, пишаюся комунальними тарифами Новомосковська (одними з найвищих в області) і добитим до ручки довгим переліком місцевих шляхів свого виборчого округу, на ремонт яких гроші відомо куди перекачуються…
А також вірю і високо ціную безпробудну лоховатость новомосковських виборців, вже котрий рік дозволяючих творити беззаконня моїм «шісткам» в міськраді і тягнути з міського бюджету останні жили нам, вашим хазяям, на радість, а місту на розорення…
І ржу не можу із приводу тільки-тільки капітально відремонтованої центральної площі Новомосковська, що вже потребує чергового ремонту, гроші за який також пішли (і знову підуть!) відомо куди…
Безмірно щасливий, що ви досі вірите божевільним твердженням підгодованих мною ЗМІ про те, що субвенції, що планово виділяються з обласного бюджету на підвідомчий мені округ, здобуті для вас невсипущими стараннями вашого покірного слуги і сюзерена. Я ж, в свою чергу, не дуже задоволений розподілом бюджетних коштів області в інтересах жителів 38-го округу. Було б більше, то й вкрасти змогли більше!..
Отже, продовжуйте далі залишатися такими ж лохами, мої люб’язні виборці, і ви убережете мене від в’язниці, остаточно перетворите на олігарха, феодального князя і, можливо, навіть губернатора, а моїх підкаблучників, що сидять у вас на шиї, – в народних кровопивців”…
Далі слухати це “полезное” мовлення стало не під силу і я прокинувся увесь в холодному поту. З ікони гнівно-осудливо дивився на мене і порожню чарку сам Боженька, в тарілці поряд з купою провладних газет з численими портретами нашого благодійника киснув у власних шмарклях самотній рижик і «сырость капала слезами с потолка» так і не відремонтованого комунальниками даху.
Ось і подумалося мені тоді: “Бог – не Хаврошка, видит немножко”! А ти, читач, вже сам вирішуй, так то воно так або трошечки не так.
Петро ЦИПА