У нашому місті ЗМІ – суцільне лихо. Іноді про якусь подію пишуть діаметрально протилежне. Як у цьому розібратися? Щоб скласти власне судження, треба мати на увазі ряд суттєвих моментів, про які піде мова нижче.
З друкованими виданнями простіше. Там все зрозуміло – вони офіційно зареєстровані, тобто мають у загальнодоступному режимі авторів, до яких можна за неправдиву публікацію пред’явити претензії, у тому числі і в судовому порядку. Працівники редакцій офіційно оформлені, отримують зарплату «по-білому», платять податки. Мова йде передусім про «Новомосковську правду». Ми неодноразово писали про ситуацію навколо нашої газети – хто нам допомагає і завдяки кому ми тримаємося.
З газетою «Твій рідний край» теж все зрозуміло: чия вона і хто її утримує. Це приблизно як газета «Новомосковськ сьогодні» – прийшла з Морозом і пішла з Морозом. Події в місті розвиваються так, що і з цією газетою буде те саме. Показовою є назва матеріалу, розміщеного в жовтневому випуску газети «Твій рідний край»: «На таких, як Нестеренко, молитися треба». Без коментарів.
Значно цікавішою є ситуація з електронними ЗМІ. Вони є, але їх… немає. Справа в тому, що чинне законодавство України не містить визначення поняття «Засоби масової інформації в мережі Інтернет». Немає жодного нормативно-правового акту, який би визначав їх статус, порядок створення та засади діяльності. А якщо закон їм неписаний, то і поводять вони себе відповідно. Реєструються на вигаданих осіб, а пишуть – кому що заманеться, бо є всі передумови уникати відповідальності за брехню.
Щоб утримувати і професійно вести сайт, веб-сторінку чи блог в соцмережах, треба мати купу вільного часу, а ще – відповідне приладдя, щоб бувати на важливих заходах, робити фото- і відео-зйомку, а потім викладати усе це в мережу зі своїми коментарями.
Ці Інтернет-активісти отримують гроші за свою роботу? – резонно запитаєте ви. Ні. Принаймні, офіційно. Усі – безробітні! Наприклад, редактор електронної «Полезной газеты Новомосковска» Андрій Александрович як депутат міської ради мав би щорічно подавати декларацію про доходи. Не подає – доходів немає. На що тоді живе, як утримує сім’ю?
Тіньове фінансування за рахунок коштів, вкрадених у громади, – ось на чому зазвичай тримаються сайти, пов’язані з владою.
Зазначимо, що Новомосковська влада заявила про наміри з 1 жовтня боротися із зарплатами в конвертах. Цікаво, чи почнуть із себе? Результат буде такий же, як і у боротьбі з неплатниками за опалення: найбільш злісними з них виявилися працівники виконкому.
На «пташиних правах» працює навіть офіційний сайт міської ради. Коли ми пред’явили до виконкому певні претензії, то на редакційний запит С.Горошко надав відповідь: «Чинним законодавством не передбачено реєстрацію офіційних веб-сайтів органів місцевого самоврядування як засобів масової інформації. Разом з тим, розпорядженням міського голови від 17.05.2016 №152-р «Про затвердження положення про офіційни веб-сайт Новомосковськоїміської ради» існуючому веб-сайту www.novomoskovsk-rada.gov.ua надано статус офіційного».
Самі собі встановили статус! Ну майже: «Аз есмь царь». Тобто, навіть сайт міської ради не є засобом масової інформації. Тому невиконання владою своїх же рішень в частині обов’язкової їх публікації в ЗМІ (а зараз вони просто розміщують рішення на вказаній Інтернет-сторінці) може бути підставою для якогось прискіпливого громадянина позиватися до суду стосовно визнання рішення таким, яке прийняте з порушенням чинного законодавства. А отже, його можна й не виконувати! І це буде цілком справедливо: якщо верхи хочуть, щоб низи діяли по закону, вони самі повинні бути в цьому прикладом.
Що стосується Інтернет-сторінок Новомосковська чи різноманітних блогів у соцмережах, то тут взагалі – повний хаос. Особливо багато їх розвелося в останні роки, і з-під більшості з них так чи інакше «стирчать вуха» міських керівників чи пов’язаних з ними осіб. Стверджують, що навіть улюбленець міської влади – фірма «Стройінвест» – фінансує якісь сайти, готує підґрунтя на наступні вибори, теж хоче мати своїх людей у владі.
Тон у відбілюванні місцевої влади задає Інтернет-сторінка «Новомосковская жизнь», яку веде Ксенія Дзегарницька. Це колишній службовець виконкому, вона при мері Морозі кілька років працювала в його прес-службі. Після невдалих для Мороза виборів вона раптом звільнилася і почала вести цей сайт.
Практично одночасно зі зміною мера зник і друкований варіант газети «Новомосковськ сьогодні», а в Інтернеті з’явилося електронне видання з такою ж назвою. Бо Мороз прилаштувався у владі – екс-мера-п’яничку включили до складу виконкому, він тепер – член команди Вадима Нестеренка. Бригада вийшла ще та! Електронний варіант газети «Новомосковськ сьогодні» веде така собі Света Жданова.
Дівчатка надзвичайно активні і старанно оспівують успіхи міської влади. Сюжети їхніх публікацій укладаються в єдину формулу: населення Новомосковська повинно молитися на міських чиновників і депутатів, бо вони денно і нощно працюють виключно для людей.
Але зверніть увагу, скільки журналістських розслідувань за фактами владних зловживань за останні роки було опубліковано в нашій газеті. І жодне (!) з них не було навіть згадане у зазначених Інтернет-виданнях. Бо не для того вони створені!
Показово також, що поки депутатська більшість не почала між собою гризтися, про оборудки Партії Зелених на цих веб-сторінках не було промовлено ні слова. Але як тільки боси дали команду «фас» – понеслося!
Звична практика: на веб-сторінках коментувати свої ж публікації під вигаданими іменами. Так створюється враження, що написане підтримують читачі, а отже, формується громадська думка. Така, яка потрібна «босу». Уважний користувач соцмереж помітив, що прізвища цих «коментаторів», що перебувають в захопленні від дій влади, – одні й ті самі.
«Вы гляньте, гляньте на этого активиста!» – вигукував Антон Семенович Шпак у відомій комедії. За рахунок чого живуть наші Інтернет-активісти, хто їх фінансує? Здогадатися не важко. Як приклад, Ксенія Дзегарницька. Офіційно ніде не працює, але якось виживає. Відносини з владою приховати не можна – навіть Вадим Нестеренко звертається до неї як до рідної: «Ксюша». А виконком свій план роботи на тиждень публікує не на сайті міськради, а на сторінці у Дзегарницької! https://www.facebook.com/groups/824346004341191/
Влада використовує Ксюшу і як засіб в інших політичних проектах. Так, заартачилися кілька сіл, які «бос» хотів бачити під своїм управлінням. А їх жителі надумали створити окрему від новомосковських безпредєльщиків Піщанську громаду, оголосили вибори. Шляхом політичного шахрайства від участі у виборах був усунутий головний претендент на посаду голови громади, і люди швидко визначилися з іншим кандидатом, який не має відношення до команди агро-олігарха. Але щоб відібрати у молодого кандидата Дмитра Лисичкіна голоси і розпорошити їх, в Піщанку запускають свого кандидата на голову громади – таку ж за віком Ксюшу. В допомогу дають Ваню – ще одного провладного «активіста» – Івана Жадана. Парочка об’їжджала і обходила села вулиця за вулицею. Та тамтешній люд розкусив одразу, хто вони такі і від кого. Результат – провал операції «Ксюша». Тепер вона регулярно поливає лайном обрану владу Піщанки. Мабуть, сама краще б справилася з керівництвом ОТГ. Ну звичайно ж, під патронатом свого боса.
Або ще один приклад. Владі знадобилося відвести від себе народний гнів під час «водної кризи». І мітинг обурених городян очолюють… ті самі Ваня і Ксюша! І ведуть людей не під приймальню народного депутата, не під кабінет в.о. мера, а до водоканалу. Артистизму виступів Вані під час мітингу міг позаздрити будь-який актор.
Та й до складу комісії, яка проводила розслідування причин, що призвели до відключення у місті води, крім працівників водоканалу увійшли здогадуєтесь хто? Правильно, Ваня і Ксюша. Винними призначили всіх, крім керівництва міста. Ну прямо як зі злочинністю: кілера вбили, а про замовника забули.
ДЗЕГАРНИЦЬКА К . ЖАДАН І.
У соцмережах вже достатньо познущалися над фото, де Вані і Ксюші в.о. міського голови Сергій Горошко вручає диплом Зрозуміло, що лише грамотами від влади подяка за відмінну роботу Ксюші і Вані не обмежується.
Газета «Твій рідний край» на титульних сторінках регулярно піарить Ксенію Дзегарницьку і Івана Жадана – розширені інтерв’ю, фото, та ще й під рубрикою «Браво!». Дійсно браво! Немає сумнівів, що цих та інших кишенькових активістів будуть проштовхувати на місцевих виборах 2020 року як нове покоління молодіжних лідерів. Нинішні депутати фактично приречені, тому їх спробують замінити на нові обличчя. Та чи такими вже новими вони виявляться? За мотузочки смикати їх буде той самий режисер.
З телекомпанією «Самарь» все давно ясно: готуючись до місцевих виборів 2015 року, нинішні депутати методично захоплювали інформаційний простір. У 2013 році віджали ТРК «Самарь» у її законного власника – Віталія Постерначука, і зараз у власниках (60%) значиться депутат міської ради Юрій Вишневський – директор 11-го хлібозаводу. То кому ж з телеекрана співатимуть оди?
депутат міської ради Юрій Вишневський
Захопили і левову частку зовнішньої реклами у місті – для цього створили фірму «Самарь Медіа», у віданні якої білборди, сітілайти, а також електронне коло у центрі. Керівником «Самарь Медіа» є людина Вадима Нестеренка – він одночасно є директором і агропідприємства «Чумаки».
Створили справжні імперії – і аграрну, і інформаційну!
Хто фінансує Інтернет-активістів, вони не кажуть – секрет. Та чи такий уже секрет?
Певного інформаційного нейтралітету дотримується поки що сайт 0569.com.ua – це складова частина всеукраїнської мережі міських сайтів.
Ось так і живемо – під загрозою повної інформаційної окупації. Утримувані владою газети і Інтернет-ресурси висвітлюють міське життя так, як вигідно посадовцям, часто видаючи чорне за біле. Щоб розібратися у засиллі інформації, треба думати.
Все-таки мав рацію відомий філософ Іммануїл Кант, коли стверджував: «Не чужі думки треба заучувати, а мислити самостійно».