Ці «люди» не бачать Україну незалежною – вони прагнуть стати васалами, і доля рабів їм байдужа. Як і в 2014 році ми не допустимо сепаратизму в нашому регіоні!
До Служби Безпеки України,
Генеральної Прокуратури України,
МВС України
3 лютого 2018 року в міськраді Нікополя була екстрено скликана позачергова сесія.
Що ж спонукало нікопольських слуг народу так дисципліновано зібратись у вихідний день, адже так завзято останній раз вони збирались у січні 2014 року, щоби підтримати диктаторські закони Януковича та проголосувати за звернення до тогочасного президента із закликом вжити «всє доступниє методи» до розгону Майдана?
Одною із задекларованих причин скликання сесії стала «широко висвітлена» в ЗМІ ситуація навколо подій в гаражі місцевої судді Валерії Віталіївни Рибакової, куди її чоловік (Рибаков Олександр Михайлович, член Партії Регіонів, що разом з іншими депутатами голосував за рішення від 20.12.2013 р. підтримати розгін Майдану) загнав машину й, нібито, отримав незначні поранення внаслідок вибуху. (Дізнатися, хто був причетний до цих подій, не складно, адже у дворі працювали камери спостереження, та й світлини з місця події свідчать, що ні про які бойові гранати мова не може іти, інакше б зона та характер ушкоджень уламками були б у десятки разів більшими).
Спостерігаючи за оперативністю дій депутатського корпусу та міського голови, закономірно з’являється ряд запитань:
– Чому за результатом надзвичайних подій кінця 2017 року в Нікопольському суді, де працює вищезгадана суддя Рибакова, коли внаслідок справжніх вибухів гранат загинули двоє людей та зал суду був понівечений уламками (і гараж, і машина Рибакова практично не постраждали, хоча приміщення в рази менше за зал судових засідань) ані міський голова, ані депутати ні на які позачергові сесії не збирались?
– Чому таємниче зникнення невідомого пішохода, збитого машиною місцевого депутата Колєснікова на пішохідному переході в районі автовокзалу (водій тіло закинув в багажник й зник з місця подій), що було зафіксовано камерами спостереження та свідками, але швидко вилучено поліцією та засекречене, не викликає не те, що обурення депутатів, а навіть цікавості?
– Хіба Конституція України, в якій всі громадяни України наділяються рівними правами, вже не діє на Нікопольщині, й місцевий депутат вартує більше, ніж ті, хто його обрав представляти їх інтереси?
– Що ж це за конгломерат депутатів та міського голови, що так турбуються один про одного, при тому остаточно грабуючи свій народ та знищуючи місцеву інфраструктуру?
Внесемо ясність щодо подій на позачерговій сесії Нікопольської ради та персонажів, що стали основними дійовими особами. Неймовірна швидкість, з якою юридичний відділ міськради підготував звернення до президента з проханням навести лад з «радикалами», вражає й надає підстави думати, що позачергова сесія була насправді спланованою, а відповідно до цього – й події, що їй передували.
Всупереч тому, що ЗМІ «постраждалим» назвали Олександра Рибакова, раптово на сесії депутат Сергій Піддубний, заступник керівника Нікопольського відділу поліції Юрій Сидорук і прокурор Нікополя Сергій Сидоров зробили заяву, що за їх даними «напад» був спрямований на дружину Рибакова. Вже згодом в черговому інтерв’ю Піддубний висловив «обурення стосовно атмосфери, що склалася навколо злочину проти родини Рибакових».
То ж зупинимось на персоні депутата Піддубного, Рибакова та його дружини судді Рибакової.
Піддубний Сергій Олександрович, 12.12.1973 р. н. – близький «компаньйон» Рибакова, є дійсним депутатом Нікопольської міськради від партії «Відродження» та одночасно суміщає депутатство з посадою заступника голови Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області. «В дівочості» мав прізвище Кравченко, а своє сьогоднішнє прізвище взяв по одруженні.
У 1998 році Кравченко Сергій (Піддубний) вбив ножем людину, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження, й згодом втік від слідства у Словакію. «Дивним чином» за вищезгадане вбивство він навіть умовного терміну не отримав. У Словакії він не став змінювати своїх «принципів» у результаті чого був ув’язнений за вимагання на 2 роки й після «відсидки» був депортований зі Словакії без права повернення. То ж по приїзду в Україну він вирішив «підчистити» свою біографію – одружився та взяв прізвище дружини – Піддубна.
Рибакова Валерія Віталіївна – дружина депутата Рибакова, суддя Нікопольського міськрайонного суду, мати зрадника України – що втік у 2014 до Росії – співробітника СБУ.
Чим так може бути комусь цікава персона самої пані Рибакової, враховуючі, що розглядає вона переважно адміністративні позови, залишається загадкою. Але те, що ніякої занепокоєності у депутатів та міського голови не виникло після подій в будівлі суду, де працює пані Рибакова, коли вибухами справжніх гранат були поранені багато людей, та 2є загинуло, й вона могла реально постраждати, говорить, що причина такої бурхливої реакції після останніх подій криється точно не в особі дружини Рибакова.
А пан Піддубний наполегливо намагається відвернути увагу від пана Рибакова, фактично «підставляючи під удар» його дружину.
Отже, щодо самої Рибакової можна зазначити, що її син від першого шлюбу Білий Віталій Євгенович 1990 р. н. навесні 2014 року був співробітником СБУ та, після інформації, що всім працівникам прийдеться виїхати у так зване «АТО», втік до Москви. Ні, він не змінює прізвища, його не викрадають, не садять за ґрати як українських патріотів, він отримує громадянство, займається в Москві «обналом», підприємницькою діяльністю в охоронній фірмі ГКП «Мейнса». Люба матуся зі своїм сьогоднішнім чоловіком щорічно по декілька разів відвідує сина, – який до речі живе під своїм справжнім прізвищем і ні від кого не переховується, – перетинаючи кордон з країноюагресором абсолютно без проблем.
Із цього постають питання:
– Чи не завербована пані Рибакова та Рибаков ФСБ Росії, що так часто й безперешкодно вони відвідують у Москві зрадника України, і як з такою біографією вона може обіймати посаду судді та бути безпристрасною?
– Враховуючи, що у 2017 році вона подавала свою кандидатуру до комісії з доброчесності на посаду судді Верховного суду – яке навіть моральне право має суддя судити людей, коли сама виховала й покриває синазрадника?!
– Що ж приховує Рибаков, коли, розуміючи яка приголомшлива інформація випливе про його дружину, намагається відвести від себе увагу?
Нарешті найприголомшливіше: за словами колишнього співробітника нікопольської поліції, у 2014 році в Нікополі перебувало від 400 до 600 озброєних бойовиків, що готувались до захоплення Нікопольщини. Вони масово скуповували військову форму ЗСУ, а пан Рибаков як раз займався їх розселенням у місті.
Отже, в місті Нікополь вже тривалий час діє злочинне угрупування під прикриттям партії «Громадська сила», яку очолює бізнесмен Колєснік Вадим Геннадійович.
Вадим Геннадійович – власник машини, яка «засвітилась» у ДТП біля автовокзалу (див.вище). Завдяки його так званим «бізнеспроектам» була вирізана на металобрухт надпотужна свого часу фабрика ниток, велика частина Південнотрубного заводу, на даний час під його «патронатом» відбувається, всупереч забороні суду, викопування нікопольських тепломереж, що супроводжується знищенням дерев та понівеченням центру міста.
Ми звертаємось до структур, що присягали на вірність Україні, служити народу України та клялись захищати цілісність України:
– хто ці люди?
– де вони знаходяться зараз – може й досі чекають в Нікополі на прихід путінських військ?
– де зброя, яка була у бойовиків?
– чого чекати мешканцям Нікопольщини, якщо жоден причетний до подій 2014 року не був ув’язнений?
В опублікованому інтерв’ю «Мотороли», коли він у 2014 році прибув у Нікополь до своїх бойовиків для здійснення перевороту та захоплення міста, йому в усьому сприяв місцевий депутат, що мав проросійські погляди – схоже, що цим депутатом був саме Рибаков.
Цитата
«– Я приехал в Украину 26 февраля 2014 года. В 6 утра электричка до Ясиноватой. Из Ясиноватой до Донецка. В Донецке меня встретил человек. Мы поехали с ним в Димитров, пробыли там два дня. Из Димитрова – в Запорожье, там были два или три дня. Потом в Никополь Днепропетровской области.
Я сидел в Никополе и смотрел украинские каналы. По всем каналам Верховная рада, каждые пять минут. Запрет русского языка? – чих-пух, проголосовали, чих-пух –готово… В Никополе стояла небольшая группа из «Свободы» и небольшая часть представителей «Правого сектора». У них там палаточка была возле администрации. Мне бы обошлось это всё в 23 «коктейля Молотова»: они бы там просто охренели. Там все были на расслабоне. Когда у меня фактически всё было готово, я доразведку проводил на этом направлении со своим единомышленником.
– Вас было двое?
– Нет, он в этом участия не принимал. Он просто оказывал мне содействие… Прихожу, а там – раз! – уже толпа. Уже ходят люди в форме, и там, в глубине толпы, где палаточки стояли – люди с оружием. Без нашивок, без ничего, в масках. И тут я понимаю, что опоздал. Это нужно было делать за сутки до этого. Но за сутки до этого я ещё не был готов. И я понимаю, что уже пора уезжать из Никополя».
З інтерв’ю з Моторолою
(Арсеном Павловим).
Russian.rt.com. 06.07.2016р.
Рибаков – колишній член Партії регіонів, що ненавидить все українське, що відзначився колоборантськими поглядами, а тепер мімікрував, й на крові Героїв України, які віддали своє життя за Незалежність, дорвався до повного контролю за дитячим харчуванням в закладах шкільної та дошкільної освіти, медичних установах. Рибаков, що задіяний в багатьох корупційних схемах, якого поліція допитувала за підозрою у сепаратизмі. Рибаков, який став одним із ініціаторів сфабрикованої справи проти наших добровольців «Правого сектору», з приводу якої ми заявляємо, що це є нічим іншим ніж політичним переслідуванням активних борців проти сепаратизму та корупції.
Сьогодні Олександр Рибаков вимагає посилену охорону за бюджетні кошти у той час, як на охорону Героя України Аміни Окуєвой держава не знайшла коштів.
* * *
Якщо у СБУ є потреба допомоги в розслідуванні подібних справ, ми готові всіляко сприяти й допомагати усіма силами у боротьбі з колаборантами.
Представники силових структур нарешті мусять обрати, на чиєму вони боці. Нерозумно сподіватись, що саме вашу долю оминуть наслідки злочинної діяльності ОПГ, що вже призвело до катастрофічних наслідків у Нікополі – знищення промисловості, інфраструктури, розквіт наркоманії, ризики, пов’язані з поганим харчуванням в дитячих установах тощо. Ці «люди» не бачать Україну незалежною – вони прагнуть стати васалами, і доля рабів їм байдужа.
Як і в 2014 році ми не допустимо сепаратизму в нашому регіоні!
Відповідь у встановлений Законом термін просимо надіслати на адресу: 49006, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, буд. 74 та на електронну адресу dyk14ps@gmail.com.
Голова Дніпропетровської обласної організації
Політичної партії «Правий сектор»
Євтушенко Ю. В.
На фото – депутати Колєснік (зліва) та Рибаков, між ними – мер Нікополя Фісак.