Судовий наказ як безпрецедентна форма комунального рабства

На відміну від поширеної думки, рівень життя людей визначається зовсім не економічними чинниками й навіть не рівнем добробуту чи, скажімо, інфраструктури в державі. Тобто якість життя не залежить від дефіциту бюджету, від масштабів будівництва, від внутрішнього валового продукту, від курсу національної валюти, від кількості шкіл і дитсадків, від рівня народжуваності, від обороноздатності чи від показників безробіття… Це все похідні чинники, які можуть характеризувати або супроводжувати розвиток держави, – але аж ніяк не визначати якість життя в ній.

Натомість, визначальним, принциповим та ключовим показником рівня життя є ступінь дотримання основоположних прав і громадянських свобод конкретної людини та громадянина.

Якщо права людини обмежуються чи порушуються, то, по суті, уже не має значення, як розвивається агропромисловий комплекс чи наскільки високі показники дефіциту державного бюджету…

Сьогоднішня Україна в цьому негативному сенсі випереджає інші держави.

Демонструється повне нехтування природними й невід’ємними правами людини. Причому на законодавчому рівні. Тому, до речі, неправильно було б говорити, що «закони в нас нормальні, просто погано виконуються». Я б сказала, що якраз із точністю до навпаки – закони нашої держави являють корінь зла й руйнування громадянських прав у самому їх зародку, а саме: на рівні права на судовий захист і права власності.

Апогеєм повного ігнорування всіх міжнародних норм, Конституції та загальнолюдських свобод є запровадження в Україні «судового наказу«, відповідно до статей 95-106 Цивільного процесуального кодексу України.

Якщо коротко, судовий наказ являє собою рішення, яке суддя приймає одноособово за спрощеною процедурою судового розгляду на підставі заяви, зокрема, ЖЕКу/ОСББ та без участі громадянина-відповідача!

Більше того, судовий наказ являється одночасно й виконавчим документом, який підлягає обов’язковому виконанню судовою виконавчою службою.

Оскаржити судовий наказ практично неможливо. Адже законодавець не зобов’язує суд повідомити людину особисто про застосування до неї судового наказу, а лише приписує надсилання відповідачу рекомендованого листа з повідомленням.

Якщо в 10-денний строк після направлення повідомлення відповідач не висуває ніяких заперечень проти судового наказу – виконавча служба приступає до конфіскації в громадянина належного йому майна без судового розгляду. При цьому нікого особливо не цікавить, що людина в силу різних причин могла бути відсутня вдома на момент надходження повідомлення про судовий наказ, чи знаходилась в лікарні, або просто не змогла вчасно перевірити поштову скриньку.

До прикладу, у тій же Великобританії судовий розгляд не почнеться, якщо людині не вручать судову повістку особисто. Із судової практики відомо безліч нашумілих випадків, коли британський суд не допускав справу до розгляду без достатніх доказів вручення судової повістки іншій стороні.

Та що там Великобританія. Ніде у світі, крім відверто тоталітарних держав, де фактично відсутня судова система, – не практикується подібний жахливий спосіб «репресивного» судочинства. Тим більше в такій складній та багатогранній категорії справ як надання житлово-комунальних послуг.

Крім права на судовий захист, також зневажається право власності, яке взагалі має бути священним та недоторканим. Адже будь-який ЖЕК чи ОСББ може навіть при відсутності договору на досить сумнівне обслуговування та без вашого відома, в один прекрасний день через суд надіслати вам вимогу сплатити їм будь-яку довільну суму коштів, яку вони вважають заборгованістю! І доведеться платити, інакше ваше майно та квартира арештовується – і ви опиняєтесь на вулиці.

Про яку політику, владу чи опозицію в країні можна говорити, якщо за «високоінтелектуальними» диспутами на ефірах відомих телеканалів та популістськими акціями на вулицях – конкретну людину в цій державі вже рівняють з асфальтом у буквальному розумінні цього слова, причому на законодавчому рівні?! Навіть зазирнувши в історичне минуле, важко буде знайти аналогію такому драконівському способу прямого грабунку конкретних людей органами судової влади в співучасті із представниками житлово-комунальної сфери.

На сьогоднішній день проблема існування судових наказів в Україні злочинно замовчується політиками з найпротилежніших політичних таборів. Як у рот води набрали.

Водночас узаконена «комунальна колективізація» в країні набирає жахливих обертів. Інтернет буквально рясніє прикладами розправ із людьми з боку корумпованих судів та комунальних мафіозі.

Люди добрі, зо це робиться?! Адже на дворі ХХІ століття! А патякання про європейські цінності за цих умов просто недолугі та є насмішкою над співгромадянами.

Чому ж не блокується трибуна Верховної Ради з вимогами негайно запровадити мораторій на виконання судового наказу в житлово-комунальній сфері?!

Чому не збираються «майдани», щоб припинити злочинний грабунок людей через комунальні тарифи, які вже давно стали формою добровільно-примусових поборів із громадян?!

Чому ніким не піднімаються питання про безпрецедентне порушення права на судовий захист?

Чому в людей конфіскується власність навіть без наявності договірних відносин?!

Чому парламент досі не скасував норм про наказове провадження, які явно суперечать базовим правам людини, що за українською Конституцією є непорушними й гарантованими?!

Натомість продовжують тривати розборки олігархічних кланів, інтереси яких далекі від потреб людей та реального життя в цій країні.

P.S. Дивно, як ненажери від комунальної мафії не побоялись горіти в пеклі, приймаючи зміни до законодавства щодо запровадження судового наказу в житлово-комунальній сфері. Чи, можливо, вони сподіваються на те, що їхні діти та онуки не опиняться завтра в таких самих умовах, які вони створюють для нас?

Так під цей прес із великою вірогідністю потрапите й ви всі, шановні парламентарі та можновладці, якщо не схаменетесь й негайно не припините це мародерство на державному рівні…

Джерело : pravda.com.ua

Нашли ошибку в тексте? Выделите ее и нажмите Ctrl + Enter